Історія міста НОСІВКА

13 листопада 2019

Давньоруське поселення Носів на Руді вперше згадується в Іпатіївському літописі. У 15 столітті було відоме під назвою Носове. У середині 14 столітті, захоплене литовськими феодалами, увійшло до складу Київського князівства, а з 1471 року - до Київського воєводства, як один з форпостів Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 рокумістечко було в складі Польщі. На початку 17 століття мешканці Носівщини, яка на той час належала Київському воєводі Адаму Киселю, брали участь у селянсько-козацьких повстаннях під керівництвом Я. Остряниці (1636 р.) та П. Павлюка (1637 р). Центральна площа у Носівці В 1648 році Носівка стала центром сотні Ніжинського полку, а з 1667 року - Київського полку. З 1782 року входила до складу Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 року - губернії. Двічі була спалена татарською ордою - у 1662 і 1679 роках. У 18 столітті Носівкою володіли князі Кушелеви - Безбородьки. В 1735 році Носівка отримала статус містечка, де діяло 5 козацьких шкіл, богодільня. На 1859 рік залишилася тільки одна парафіяльна школа. У 1866 році в Носівці налічувалося 1991 дворів, де проживало 11 тисяч 123 жителі, мали волосне і сільське правління, поштову станцію, винокурний, цукровий та два цегельні заводи, училище. Щорічно відбувалося 3 ярмарки. Найбільший землевласник того часу - граф О. Мусін-Пушкін.

Центральний парк міста Носівка В кінці 19 століття в місті налічувалося вже 3155 дворів та майже 17 тисяч населення. Діяли п’ять церков: муровані - Троїцька, Миколаївська та Воскресенська і дерев’яні - Успенська та Преображенська. Працювали три земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня при цукровому заводі. Під час Першої російської революції відбулися виступи носівських робітників і селян (1905-1907роках). У 1910 році в місті проживало вже 19 тисяч 638 жителів. 1911 року - засновано Носівську сільськогосподарську дослідну станцію, яка успішно здійснює свою діяльність і сьогодні. Під час німецько-австрійської окупації і наступну денікінців 1918 року в районі Носівки діяв партизанський загін. У 1920 році відновив свою роботу цукровий завод, агропункт Носівської сільськогосподарської дослідної станції, у 1922 році створені бурякорадгосп і кооперативне товариство. В 1923 році Носівка стала районним центром.

Пам'ятник землякам-афганцям у Носівці Було відкрито 2 лікарні, Народний дім, 2 клуби, 8 хат-читалень, 5 бібліотек. Виникло товариство по спільному обробітку землі (1926 рік), на його базі в 1929 році створено перший колгосп, пізніше - ще 6, МТС (1930 рік). У 1940 році в Носівці діяли 2 лікарні, пологовий будинок, поліклініка, 2 аптеки, 2 середні, 5 неповних середніх і 4 початкові школи, 3 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 13 бібліотек. В період німецько-фашистської окупації 1941 – 1943 років в Носівці діяло партизанське з’єднання "За Батьківщину".

Меморіал Слави у Носівці З 1960 року Носівка - місто. Діють цукровий завод, філія Ніжинського виробничо-аграрного об’єднання консервної промисловості, молокозавод, хлібний, цегельний заводи, меблева фабрика, міжколгоспне об’єднання по виробництву яєць і м’яса птиці, комбінат побутового обслуговування, 6 загальноосвітніх шкіл, музична школа, 4 лікарські заклади, 2 будинки культури, 5 клубів, кінотеатр, 14 бібліотек, історико-краєзнавчий музей. У Носівці видається газета "Носівські вісті", яка в різний час мала назви "Сталінський прапор", "Червона Носівщина", "Прапор", "Прапор комунізму".

Осінній вечір у центрі Носівки Видатні земляки - вчені, письменники, художники, композитори, актори:

  1. Руденко Роман Андрійович - Герой Соціалістичної Праці, дійсний державний радник юстиції, Генеральний прокурор СРСР, головний обвинувач від СРСР на Нюрнбергському процесі.
  2. Кулжинський Сергій Пантелеймонович – професор, доктор сільськогосподарських наук, засновник Носівської сільськогосподарської дослідної стації.
  3. Ляшенко Василь Іванович – професор, доктор фізико-математичних наук, Лауреат Державної премії УРСР.
  4. Плющ Павло Павлович – видатний мовознавець, доктор філологічних наук, професор.
  5. Кочерга Іван Антонович – український драматург, публіцист.
  6. Чирко Іван Корнійович – український письменник – перекладач.
  7. Козаченко Іван Васильович – композитор, член Спілки композиторів України.
  8. Нечепа Василь Григорович – кобзар-лірник, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України.
  9. Самокиш Микола Семенович – художник-баталіст.
  10. Шишко Сергій Федорович – художник-пейзажист.

Залізнична станція у Носівці Носівський міський будинок культури

Будівля Носівської міської ради

Переглядів:322