14 лютого 2021
Село Козари виникло наприкінці ІХ на початку Х століття. Заснували його кочові племена хозари. Від них, за однією з версій, і пішла назва села. Перша літописна згадка про село Козари датується 1550 роком. ХІХ столітті 5 тисяч 500 десятин землі села належали графу Мусіну-Пушкіну. Тож і усе село вважалося його власністю. 
Свято-Покровська церква у Козарах
Через село проходить дорога, якою йшло сполучення Київ – Москва – Петербург. Тому труну з тілом Тараса Шевченка з Петербурга в Канів провозили через село. Не обминули Козари і революційні події, і громадянська війна, і колективізація. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, багато жителів села були мобілізовані, але точну кількість встановити немає можливості, адже архівні довоєнні матеріали не збереглися. 11 березня 1943 року за наказом німецького коменданта Фрідріха Дросте село Козари було повністю спалено. Живими згоріли понад 4 500 козарівців – людей похилого віку, жінок і дітей. 
Пам'ятний хрест на місці спаленої церкви у Козарах
Картина "Остання проповідь отця Корейші"
.Село Козари виникло наприкінці ІХ на початку Х століття. Заснували його кочові племена хозари. Від них, за однією з версій, і пішла назва села. Перша літописна згадка про село Козари датується 1550 роком. У ХІХ столітті 5 тисяч 500 десятин землі села належали графу Мусіну-Пушкіну. Тож і усе село вважалося його власністю.
Через село проходить дорога, якою йшло сполучення Київ – Москва – Петербург. Тому труну з тілом Тараса Шевченка з Петербурга в Канів провозили через село. Не обминули Козари і революційні події, і громадянська війна, і колективізація. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, багато жителів села були мобілізовані, але точну кількість встановити немає можливості, адже архівні довоєнні матеріали не збереглися. 11 березня 1943 року за наказом німецького коменданта Фрідріха Дросте село Козари було повністю спалено. Живими згоріли 4800 мешканців – людей похилого віку, жінок і дітей.
16 вересня 1943 року Козари були звільнені від фашистської окупації. У жовтні 2017 року на місці найбільшої трагедії в історії села встановили пам’ятний хрест та освятили його. У далекому 1943-му році тут стояла церква, назва якої нині не збереглася. До приміщення храму фашисти зігнали понад 250 селян і спалили. З людьми згорів і тутешній священик Корейша, який встиг провести останню службу. Момент спалення церкви зображений на картині «Остання проповідь отця Корейші», яка нині зберігається у Козарському народному історико-краєзнавчому музеї.
Після війни люди стали повертатися до села, розпочалася відбудова спалених Козар. Сьогодні Козари - це мальовниче село з його привітними жителями, з охайними будівлями. Козари мають свій гімн та прапор.
В селі працює загальноосвітня школа І — ІІІ ступенів, народний історико-краєзнавчий музей, два магазини, фельдшерський пункт, Свято-Покровська церква. Землі орендують ТОВ «Агрофірма Маяк», ПП «Агропрогрес», місцеві фермери.
Окрасою села є будинок культури, в якому розміщується бібліотека та старостат. При будинку культури функціонують зразковий танцювальний колектив «Пролісок» та фольклорний колектив «Калинонька».
Видатні земляки – уродженці села Козари:
Будівля будику культури, бібліотеки та старостату у Козарах
В'їзд у село Козари
