16 листопада 2022
КРАСЕВИЧ АНТОН ПАВЛОВИЧ (23.11.1999 - 08.11.2022).
Старший солдат, носівчанин, був мобілізований 31 березня 2022 року, служив сапером 2 інженерно - саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 0501, під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій був тяжко поранений та доставлений до військово-медичного клінічного центру Північного регіону м. Харків. На жаль, лікарям не вдалося врятувати Героя.
Залишившись вірним присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтереси держави у зв’язку з військовою агресією росії проти України, він до останнього боровся за життя, але сили виявилися надто нерівними. 8 листопада завершився його земний шлях.17 листопада 2022 року назавжди увійде в сучасну історію нашої громади як один з найважчих днів. Носівка сьогодні зустрічала і проводжала в останню дорогу свого земляка – юного Антона Красевича. Він разом з мамою та братом – близнюком Артемом проживав на вулиці Привітній. Таким він і був – щирим, відкритим, талановитим, з відкритою душею і серцем, сповненим любові до всіх.
23 листопада йому б виповнилося лише 23…
Неймовірний біль, жаль, горе, яке не можна виміряти нічим і ніколи. Ось таку ціну вся Україна і наша громада платить за кожен новий день, за можливість жити, за Перемогу, яка неодмінно буде за нами, бо є вони - наші героїчні захисники, титани духу, сили, віри у визволенні рідної землі від російських окупантів. Два брати-близнята Антон і Артем Красевичи народилися в Носівці, зростали добрими, чуйними, уважними . Після закінчення другої міської школи, здобували освіту в Броварському професійно – технічному закладі, пройшли строкову службу у Збройних Силах України. З початком повномасштабного вторгнення росії проти України обидва брати стали на захист рідної держави добровольцями, служили в одній частині, з честю виконували свій військовий обов’язок…
На жаль, під час виконання військового завдання Антон отримав поранення, яке виявилося несумісним із життям.
Всі сповідалися, що він вистоїть і найбільше в це вірив його брат і побратим Артем, мама, всі рідні, численні друзі. Але, на жаль,серце Героя зупинилося у лікарні. Нашому захиснику назавжди 22
Сльози і розпач, невимовний жаль за таким юним і відважним героєм, який заплатив за нашу свободу найдорожчим - власним життям.
У загиблого залишилися мама Ольга Миколаївна, батько Павло Павлович, брат і побратим Артем.
Поховали Героя на кладовищі цукрозаводського мікрорайону.
