04 листопада 2024
Сьогодні у громаді – День жалоби. В останню дорогу проводжали нашого захисника, юного Героя, лейтенанта Дмитра Цуда.
В цієї дитини була мрія: стати військовим. І він став. Не лише військовим, захисником, командиром.
Він став Воїном небесного війська і вічним болем для батьків, нареченої, брата.
Вшанувати загиблого Героя вийшло багато носівчан, жителі сіл Ясна Зірка, Степові Хутори.
В душі кожного, хто схилився у жалобі за воїном, був біль, ненависть до всього російського, до всіх, хто несе цей ненависний «рускій мір» в Україну, хто розбиває молоді життя, серця матерям і батькам.
Бракує слів, аби втішити найрідніших. Та й чи будуть вони, коли батьки переживають найбільше, горе на увесь світ – хоронять свою дитину.
На злеті: молодий, красивий, закоханий, відбувся в омріяній професії. Тільки радіти і пишатися. Натомість чорна дата 22 жовтня, коли Дмитро, рятуючи побратимів, заплатив за це власним молодим життям.
Серця батьків розірвані горем, пошматовані страшним непомірним болем.
Здається, й погода сьогодні була в унісон душевному настрою всіх, хто прийшов провести Дмитра. Бо всі були на надриві. Навіть чоловіки, які, зазвичай, стримують емоції і сльози.
Ніхто не відчував ні холоду, ні пронизливого вітру, стояли оповиті загальним болем, усвідомленням того, що саме тут , в цю хвилину була найвища концентрація неймовірного горя.
Материнського.
Батьківського.
Жіночого.
Загальноукраїнського.
Щодня наша країна умивається кривавими слізьми.
Вже 10 років
Скільки ще?!
Пресслужба Носівської міської ради
