10 листопада 2024
Останній місяць осені холодить душу пронизливим вітром, який обриває останні, найміцніші листочки з дерев. Так само гірко втрачати наших захисників. І за кожного з них болить душа, розривається від болю і безвиході серце, наче під холодним осіннім дощем і вітром тендітний листочок, що тримався до останнього.
Згадалися важкі події минулого року, коли прощалися з нашим захисником. Болем відгукуються спогади…
Насправді страшну, криваву ціну платить наша громада за право жити українцями на рідній землі.
На жаль, ці страшні звістки не припиняють надходити.
Рядовий Михайло Марущак народився в с.Червоне, на Кропивниччині. Згодом родина переїхала на Срібнянщину. Виховувався у родині, де зростало четверо братів. Тому хлопці старалися з самого малку стати опорою для мами, яка піднімала їх сама.
Після закінчення школи здобув професію і влаштувався на роботу будівельником. Мав просто золоті руки до всього у цій справі.
Згодом разом з дружиною Світланою створили дружну родину, де народилося троє діток. Тато став для синів та донечки прикладом справжнього і надійного батька, для дружини – найкращим чоловіком.
Родина Марущаків півтора десятки років тому приїхала до Володькової Дівиці, аби тут придбати будиночок і вити своє родинне гніздо. Порядні, дружні, працьовиті, хороші люди швидко прижилися у селі, заживши поваги від односельців.
Михайло весь час опановував щось нове у техніках будівництва. А віднедавна взявся створювати штучні озера, водопади. Він умів робити усю чоловічу роботу, встигаючи створювати таку красу, був майстерним технарем. Сам зібрав трактор, розумівся у всій техніці. Почав зводити свій новий просторий дім.
Дуже любив і старався все зробити і для дружини, і для дітей, бо сім’я була сенсом його життя.
Тому, коли російські окупанти рушили 24 лютого з війною, він не міг лишатися осторонь: пішов добровольцем у перший же день. Певний час чергував на блокпостах, а далі виконував обов’язки механіка відділення спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону.
Під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу на Донеччині він отримав поранення, несумісні з життям. Сталося це 10 листопада.
Коли він став небесним янголом, який оберігає своїх найдорожчих і рідну землю з небес.
Дякуємо…
Пам’ятаємо…
Пресслужба Носівської міської ради
