10 квітня 2020
Зараз дуже модно і на слуху волонтерство, громадські організації. Виявляється для того, щоб робити добро, не обов’язково здобувати статус, достатньо просто бути небайдужим, добрим і сповненим віри у те, що добро переможе.
У ці передвеликодньо - поминальні дні хочеться розповідати про хороше, адже духовний зміст цього найбільшого християнського свята закликає нас робити добро, піклуватися про ближнього. І справді, навіть у світлі незвичних для всіх нас карантинних обмежень, можна знайти позитивне зерно: ми більше спілкуємося з родиною, частіше бачимо дітей, маємо щастя піклуватися про батьків чи людей літнього віку, ми стали більш стриманішими у всьому, відкрили у собі якості, які до цього десь ховалися глибоко у затінках душі. Шалений ритм життя стишився і можливо саме в цей момент ми нарешті зрозуміли справедливість і мудрість думки, що людина у цьому світі - лише гість, а тому має достойно пройти життєвий шлях.
Власне, на такі філософські думки мене надихнуло знайомство з кількома жіночками – носівчанками, які вже не один рік об’єдналися навколо доброї справи - облаштування території кладовища по вулиці Володимирська. Скажу відверто, щороку тут помітні результати їхнього неспокою і роботи, а місце спочинку і їхніх рідних, і багатьох носів чан стає впорядкованішим, доглянутим.
Свого часу наводити лад на території цього кладовища почав Василь Красновид. Це завдяки його неспокою та турботам, організації вдалося випиляти величезні аварійні дерева, встановити сучасну бетонну огорожу, постійно обкошувалася територія і розпочався догляд за могилами, куди вже не приходять рідні. На жаль, його земний шлях завершився зарано, втім справа, сповнена добра, міцно прижилася і зараз продовжується у послідовникам.
Першим, хто продовжив справу Василя Красновида, стала дружина Ніна, а потім приєдналися і жительки околиці Наталія Тирин, Галина Мархай, Юлія Шкура, Валентина Павловська, Катерина Колесник. Вони щотижня проводять тут роботу, якої вистачає щоразу, втім і її результати помітні: всюди вигребемо, підметено, побілена капличка,пофарбовані ворота. А цієї весни активістки вирішили підвести централізоване водопостачання та озеленити територію кладовища вічнозеленими рослинами. Обговорили свій план і вирушили збирати кошти прилеглими до кладовища вулицями.Інформація розповсюджувалась, і до доброї справи долучалось все більше людей, чиї рідні знайшли вічний спочинок на цьому кладовищі.
- Назбирали ми 15 тисяч гривень. На ці кошти вдалося підвести централізоване водопостачання, а решту суми витратили на придбання п’ятдесяти саджанців в Іржавецькому лісництві, - розповідає Наталія Тирин.
Півсотні кущів самшиту, ялівцю, туї висадили перед центральнимта другим входами на кладовище. Родина Лідії та ЛеонідаВеременків подарували двівласноруч створеніплетені клумби з висадженими квітучими братками, вирощуванням розсади яких займається багато років. Допомагає й Наталія Лисач. Обоє цих жінок об’єднує найбільше у світі горе- материнське, вонипохоронилина цьому кладовищі своїх синів.
- Біля облаштованого комунальниками КП «Носівка-Комунальник» колодязя, вздовж огорожі, цієї весни висадили ряд півоній та півників, зацвітуть, буде дуже гарно. Тепер щотижня збираємося, щоб полити всю цю красу,- долучається до розмови Юлія Шкура.
Справді гарно і дуже впорядковано, як і має бути, кладовище справді може претендувати нанайвпорядкованішев громаді, тут немає жодної могили, яку б оминули дбайливі руки цих жінок, облаштована і могила невідомому солдату, на цьому кладовищізнайшов свій вічний спочинок і схимандрит Ісая, куди їде багато паломників.
Карантинні обмеження звичайно внесли корективи у відвідування кладовища, втім під час перебування і спілкуванняз активістками і волонтерками, просто добродійками помітила лише кілька людей, які клопоталися біля могил своїх рідних. Якраз комунальники напередодні завезли пісок.
Пресслужба Носівської міської ради
НА знімках: Ніна Красновид, Наталія Тирин, Галина Мархай, Юлія Шкура, Валентина Павловська, Катерина Колесник.
