Настала календарна весна. Втім, навіть її прихід не радує, бо в Україні- війна. Тяжка, кровопролитна, виснажлива. Кожна втрата - болить. Не буває чужих захисників, бо вони всі – НАШІ! Вони виборюють наше спільне право жити на рідній українській землі. Кожен з них своєю стійкістю, мужністю спонукає нас не зневіритися, а ще більше впевнитися, що Перемога буде за нами. Що ми зможемо жити в Україні, як і нині пишатися своїм синьо-жовтим прапором, Гербом, вголос виконувати Гімн, говорити рідною українському мовою,пишатися своєю приналежністю до найсильнішої нації світу.
Але, на жаль, за це все Україна платить неймовірно високу ціну: життями своїх захисників. Кожен з нас у вічному боргу перед загиблими, хто навіки лишився тримати стрій і небо над Україною.
Провести сьогодні в останню дорогу Воїна, Віталія Володимировича Вареника,зібралося багато людей по всьому маршруту руху колони шани та поховальної процесії, в храмі, на кладовищі. Люди говорили зворушливі слова про загиблого, бо хоч він прожив всього 46 років, втім запам’ятався усім великим життєлюбом, своєю щирістю, простотою, добротою, людяністю, майстерністю у будівельній справі.Його двом синам можна пишатися своїм батьком, хоча як боляче усвідомлювати, що більше його нема.
І мелодія на бандурі від друзів біля могили воїна - йому останній подарунок і вдячність за життєвий подвиг, а всім нам- як заклик до невтомності і небайдужості у підтримці ЗСУ,бо вони зараз там, де навіть не пекло, ще гірше.
Віталія Вареника поховано на кладовищі по вул Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).
Вічна слава і світла пам’ять про загиблого Героя житиме у пам’яті земляків!
Пресслужба Носівської міської ради
