14 лютого 2021
В'їзд до с. Тертишники
Тертишники – старовинне село. Пращури нинішніх жителів жили тут ще в сиву давнину. Ще не було на офіційній карті села Тертишники, але воно існувало на землі. Скупчення хуторів обабіч древнього Прилуцького шляху – це і є село.
Село Тертишники утворилося у 1929 році внаслідок об’єднання декількох хуторів. На хуторах жили Буцани, Котляревські, Гейки та Баклани, які і стали першими жителями села. Назва села походить від прізвища селянина Тертишника, який був і ростом вищий за всіх, і багатий та працьовитий, та ще й на ті часи мав рідкісне прізвище. На зібранні люди і вирішили назвати новостворене село – Тертишники.
Але в середовищі народу побутує ще одна версія на пояснення етимології назви Тертишники, яка більше нагадує анекдот, аніж історичну дійсність. Так, за місцевими переказами, назва села походить від дієслова терти. Бо коли у райцентрі Носівка, в рамках індустріалізації, з новими потужностями запрацював цукровий завод, а відповідного технологічного устаткування для механічного подріблення бурякового кореноплоду не вистачало, то з сусідніх новостворених поселень набирали працівників для ручного перетирання буряків, що в подальшому відзеркалилось на назві села, оскільки питому вагу працівників Носівського цукрозаводу становили саме вони.
В Тертишниках, як і в кожному українському селі, були свої «кутки», назви яких збереглися і до цього часу. Це і «Мундерівка», де жив чоловік, що служив у царській армії та мав чин «унтер-офіцера», чим любив часто вихвалятися. Це і «Зубоскалівка», де жили дружні і веселі люди. Це і «Пришивайлівка» — маленька вулиця, яка нібито пришита, притулена до осель. Нинішню вулицю Механізаторів раніше називали «Лободівка», бо там ніхто не жив, а лобода росла більша зросту людини. Ця назва на сьогоднішній день не збереглася. Вулицю, яка веде в село, називали «Шляхом», а зараз це вулиця Дружби.
В 1924 році Іван Сябер за власні кошти почав будувати приміщення школи. Заклав високий фундамент, поставив великі вікна, щоб дітям було світло і сонячно. В 1928 році створено колгосп «Імені Фрунзе». Першим головою колгоспу став Котляревський Мефодій, один із засновників села.
Пережило село і трагічні події голодомору 1932-1933 років, який не обминув село – люди вимирали сім’ями. Велика Вітчизнана війна забрала 51 односельця з тертишницьких родин.
В 1952 році колгосп імені Фрунзе та сусідній імені Карла Маркса об’єналися, селяни головою обрали жінку Єфросинію Вихор. У 1955 році розпочалося будівництво сільського клубу, з часом з’явився фельдшерський пункт, приміщення сільської ради, магазин. Село розбудувалося, багатшало.
У 1961 році у селі збудовано будинок культури.
В 1978 році всі села тодішньої Тертишницької сільської ради Носівського району з’єдналися асфальтовою дорогою.
У 2002 році село газифіковане.
З 2017 року село Тертишники стає центром Тертишницького старостату Носівської ОТГ. У селі розташоване приміщення старостату, працюють клуб та бібліотека.
Відомі вихідці з села:
