14 лютого 2021
Носівка
Історія Носівки починається із легенди про її виникнення. За цими переказами Носівку заснував нібито якийсь воєвода Ніс, чи Носов, як фортецю від захисту ворогів. Давньоруське поселення Носів на Руді вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1147 роком. У XV столітті було відоме під назвою Носове.
Козари
Село Козари виникло наприкінці ІХ на початку Х століття. Заснували його кочові племена хозари. Від них, за однією з версій, і пішла назва села. Перша літописна згадка про село Козари датується 1550 роком.
Іржавець
За переказами старожилів, на початку 17 століття одинадцять козаків-побратимів разом зі своїми родинами переселилися із славного Запоріжжя на незаселені землі навколо річки. Річка ця має довжину 15 км і бере початок у Короваєвому болоті. Болото влітку не пересихає, застоюється і має ржавий вигляд. Звідси і пішла назва річки і самого села Іржавець.
Володькова Дівиця
Легенда говорить, що в часи Київської Русі через село проходив шлях на Чернігів. Тут був розміщений охоронний пункт. Навколо села були великі діброви, де водилося багато диких вепрів, полювати на яких любив київський князь Володимир Красне Сонечко. Приїжджаючи на полювання, князь розміщувався у мисливських будинках, які обслуговувала челядь, що постійно тут проживала. Так утворилося село, яке спочатку називалося Володькове сільце. Воно розташовувалося на річці Дівиця, звідси поступово закріпилася назва Володькова Дівиця.
Та село настільки древнє, що ніхто не знає точного походження його назви, а тому існує ще багато легенд, які залюбки переповідають місцеві жителі. Кажуть, що колись давно край села стояла корчма якогось Володьки. А в того Володьки росла красива, як ранкова роса, дочка. Отож, чумаки, проїжджаючи у Крим по сіль, завжди говорили «А обідати будемо у Володькової дівиці». По іншій легенді в селі жила красуня Настя, її батько був шинкарем, а шинок стояв на краю проїжджої дороги, щодня в ньому було багато людей, отож Настя частенько допомагала батьку. Сюди і зачастив циган Володька. Він так закохався у красуню Настю, що покинув табір, побудував кузню і став жити у селі. Від того часу і почало село називатися Володькова Дівиця.
Дослідне
Назва села пішла від заснованої в червні 9011 року Носівської сільськогосподарської дослідної станції.
Сулак
Саме слово «сулак» має татарське походження: су – вода, лак – зелень, тобто місцевість багата на воду і зелену рослинність. Так воно і було. Навкруг села – низини, залиті водою і вкриті лісом.
Криниця
З вуст старожилів дійшла до нас легенда, що на території села Криниця, коли ще не було поселень, було багато криниць. Під час колективізації, отримавши невеликі наділи землі, люди стали селитись тут, будуватися.
Коробчине
Назва села походить від прізвища пана Коробочки, який жив на цьому хуторі.
Ясна Зірка
Поселення на місці сучасного села Ясна Зірка зародилося у 1928-29 роках. Складалося воно з вихідців із райцентру. За спогадами жителів села назву йому дали Ясна Зірка, коли в селі загорілася перша електрична лампочка – «ясна зірочка».
Тертишники
Село Тертишники утворилося у 1929 році внаслідок об’єднання декількох хуторів. Назва села походить від прізвища селянина Тертишника, який був і ростом вищий за всіх, і багатий та працьовитий, та ще й на ті часи мав рідкісне прізвище. На зібранні люди і вирішили назвати новостворене село – Тертишники.
Але в середовищі народу побутує ще одна версія на пояснення етимології назви Тертишники, яка більше нагадує анекдот, аніж історичну дійсність. Так, за місцевими переказами, назва села походить від дієслова терти. Бо коли у райцентрі Носівка, в рамках індустріалізації, з новими потужностями запрацював цукровий завод, а відповідного технологічного устаткування для механічного подрібнення бурякового коренеплоду не вистачало, то з сусідніх новостворених поселень набирали працівників для ручного перетирання буряків, що в подальшому віддзеркалилось на назві села, оскільки більшість працівників Носівського цукрозаводу становили саме вони.
Яблунівка
Незважаючи на давню та цікаву історію, Яблунівку (Шлях Ілліча до 2015р.) можна вважати одним з наймолодших сіл району, бо утворилося воно вже після організації Носівського району в 1939 році з невеличких, розрізнених але близько розташованих хутірських поселень. У 1929 році було утворено колгосп під назвою «Шлях Ілліча», до якого увійшли лише 50 чоловік. Влада того часу ставила за мету звільнення земельних ділянок для роботи першої механізованої техніки. Спочатку провели підготовку, розміряли та розмітили вулиці, проорали їх кінним плугом. Ширина всіх семи сільських вулиць складає десять метрів, а центральної – тридцять. У 1939 році почали тягти жеребки, бо було завдання за рік заселити місцевість. Збиралися родичі і з них обирали старшого, той тіг жеребок, яку вулицю витягнув, на ту й заселялися. У 2015 році в зв’язку з декомунізацією село перейменовано в Яблунівку (навколо села насаджено яблуневий сад).
Адамівка
Перші згадки про село Адамівку в історичних джерелах відносяться до ХV століття Теперішня назва поселення утворилась від українського поміщика польського походження Адама Киселя, якому належали Адамівка і сусідня Киселівка.
Держанівка
Щодо походження назви села, є дві версії:
а) у 1562 році по шляху Козелець-Ніжин, біля Красивого озера, що з’єднувалося з річкою й було оточене лісом, поселився якийсь-то Держанов, і з ним ще одинадцять поселенців. З прізвища засновника виникла назва села – Держанівка.
б) в давнину село нібито називалось «Першануовка» від «Пер» + «шанувати» (мешканці села шанували язичницького бога Перуна). Винні в трансформації назви російські дяки, які не розібралися і записали село в реєстр населених пунктів як «Держановка».
Про села Андріївка, Ведмедівка, Лукашівка, Лісові Хутори, Дебреве, Підгайне, Ставок, Кобилещина на сьогодні даних нема.
