Носівська міська рада офіційний веб-сайт

НА ЩИТІ

Хіба можна сказати: останки?

Хіба можна сказати: двохсоті?

Це ж чиїсь найрідніші, кохані.

Хтось назавжди, навічно в скорботі.

Знову села стоять на колінах.

На щиті везуть тіло героя.

А душа його горда, орлина

З неба дивиться з сумом і болем.

Не вмирають герої?

Вмирають!!!

Відлітають у даль журавлями...

Вічний біль в чиїмсь серці лишають...

Світла пам'ять завжди буде з нами.

#ЛідіяМищенко

#поезія_війни

 

 

На катафалку надпис «На щиті»…

Дехто не звик, а дехто і не знає,

Як за спочилими героями в труні

Машини із цим надписом курсують.

Не помічають надпис «На щиті»,

Захисників належно не вітають.

Вони, герої, вбиті на війні.

Вони наші життя оберігають.

З часів колишнього союзу сталось так,

Коли привозили солдат на поховання,

Вага спочилого у цинку і труна

Приблизно 200 кілограмів статку.

Привозили тіла, мов вантажі,

Картоплі, буряку або другого...

Ні не героїв, не захисників...

Просто двохсоті в ящику з вагою.

Але спартанські  матері й жінки,

Коли на люту битву проводжали,

Казали: «Зі щитом, чи на щиті...»

Вертатися додому вони мали

Або із перемогою в руці,

(Тримали щит, як захист свого тіла)

Або спочилому на власному щиті -

Достойно і славетно, так вважали.

Коли ви бачите колону із машин,

В якій везуть відважного героя,

Ви зупиніться, голову схиліть.

Він не вага, Він - СЛАВА УКРАЇНИ...