Носівщина в жалобі

28 травня 2024

Війна не десь, вона поруч, зухвало, не питаючись,  входить в оселі земляків, забираючи найдорожче, знищує безповоротно все, що люди створювали, розбиваючи мрії і сподівання.

 На жаль. Знову  втрата: гірка і болюча. Молода людина,син, чоловік, батько чотирирічного синочка і ще ненародженої дитинки… Яка це біда!

Надійшло сповіщення про загибель Олексія Олексійовича Крапив’янського з Володькової Дівиці.

 Молодший  сержант Олексій Крапив’янський(09.09.1992 – 30.04.2024) народився та виріс у с. Володькова  Дівиця. Закінчив  місцеву школу,   влаштувався на роботу. Жив, як усі. Доки у  2014 році росія не почала війну. Він став на захист одним з перших, підписавши контракт,  бо  таким був завжди: відкритим, рішучим, відповідальним.   Він був  справжнім воїном, народжений  виконувати чоловічу роботу. І Олексій її виконував. Саме  у військовій справі він себе знайшов. Тому, повернувшись у 2019 році до цивільного життя,  за кілька місяців  знову повернувся до служби в ГУР.

Про  бійців  військової частини, де служив наш земляк, кажуть: «Їх обличчя не побачити, але вони бачать все!»

Їхня робота прихована від ворожого ока, але вони знають все про свого противника. Воїни-розвідники виконують чи не одну з найбільш ключових та найнебезпечніших справ, аби якнайшвидше наблизити нас до перемоги. Вони працюють просто в тилу ворога, щодня наражаючи себе на небезпеку та ризикуючи своїм власним життям.

 На жаль, і такі титани гинуть…

 Він часто виходив на зв’язок, особливіо  ці останні місяці, коли дружина  при надії. Він так і не побачить народження  ще однієї дитини…

29 квітня пізно увечері  дружина Інна востаннє  з ним говорила. Олексій заспокоював, попередив, щоб не хвилювалася, бо  30 квітня  він йде на завдання… Вого стало для нього останнім…

У загиблого військовослужбовця лишилася дружина Інна, синочок Богданчик, мама Світлана Іванівна, брат Василь, який також  військовий, сестра Вікторія.

 Носівська міська рада, виконавчий комітет, депутатський корпус, Володьководівицький старостат глибоко сумують та розділяють біль непоправної втрати з родиною, близькими, побратимами.

Олексій був справжнім Воїном, Героєм!

На жаль, втрачаємо кращих. Болить, бо  Герої вмирають, залишаючи лише пам’ять  і вдячність за жертовність, за  те, що  саме завдяки таким, як Олексій, пишеться нова історія України.

 Кров’ю, болем і слізьми. Але він вірив, що Перемога буде, наближав її і на вівтар приніс найдорожче – власне молоде життя.  

Вічна і світла пам’ять назавжди житиме поміж односельців та земляків.

 Про дату і час зустрічі та поховання загиблого героя повідомимо додатково.

Пресслужба Носівської міської ради

 

 

 

 

Переглядів:1924