18 вересня 2024
Надійшла важка і болюча звістка у нашу громаду. Загинув носівчанин.
Молодший сержант Микола Пономаренко народився в с. Велика Мотовилівка, на Київщині. За кілька років родина переїхала до Носівки. Микола тут закінчив Носівську школу №1. Мама ставила на ноги своїх дітей сама, тому Микола швидко подорослішав і пішов працювати. Створив власну родину, разом з дружиною виховували двох синів. Будували власне життя, мали багато планів і сподівань. Все це в одну мить перекреслила страшна дата в календарі: 24 лютого 2022 року.
Цього дня Микола був на роботі. Він працював слюсарем - ремонтником рухомого складу Укрзалізниці. А вже наступного дня стояв біля військкомату. Того дня його не забрали. Бракувало зброї на всіх бажаючих. Але він щодня здійснював патрулювання та ніс службу у теробороні, прагнув бути корисним рідному місту у найважчий час.
Вже 8 березня Микола Пономаренко разом з побратимами у складі Збройних Сил України їхав на оборону Чернігова. Потім був Бахмут, інші пекельні місця, де стояли наші воїни-титани. Микола був серед них. Він виконував обов’язки командира відділення 2 кулеметного взводу 2 стрілецької роти. Його всі поважали, бо ніколи не схибив, бо завжди був попереду. Його син Анатолій також нині боронить Україну у складі 46-ї аеромобільної бригади…
Війна для Миколи скінчилася. Він назавжди став воїном Небесного війська…
На те завдання, яке стало останнім для нашого земляка, на Луганщині, він не мав іти. Щойно повернувся з лікування. Але розуміючи відповідальність за кожного солдата, він пішов…
У вічність.
Залишаючись вірним військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок із захисту України, її свободи і незалежності, Микола Пономаренко загинув, внаслідок ворожої атаки біля населеного пункту Невське, Луганської області. Сталося це 10 травня.
У загиблого лишилася дружина, Тетяна Вікторівна, сини Анатолій та Микола.
Вічний спочинок загиблий Герой знайшов на кладовищі по вул. Троїцька у Носівці.
Світла пам’ять Воїну Миколі!
