18 вересня 2024
Знову у нашій земляцькій родині горе і страшна втрата: загинув воїн з Володькової Дівиці.
Назавжди 23!
Солдат Ігор Проха народився у Володьковій Дівиці. Навчався у місцевій школі, професійну освіту здобував у Ніжині. Отримавши фах газозварювальника, працював на одному з підприємств районного центру.
Як і кожна молода людина, жив, будував плани, мріяв, радів, був підтримкою для найрідніших.
Неможливо змиритися і пробачити таку втрату.
Він у своєму юному житті ще нічого не встиг. Бо найбільшою у його житті була любов до України.
Війна почалася за два дні до його 22 річчя. І якби не проблеми із здоров'ям, він став на захист вже у той лютневих день. Довелося трохи підлікуватись, щоб вже за кілька місяців долучитися до лав Збройних Сил і нищити ворога.
Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, він до останнього виборював мир і незалежність рідної країни. В одному із бойових зіткнень отримав тяжке поранення. Солдат був доставлений у лікарню ім.Мечникова в Дніпрі. Лікарі боролися, як могли. Але дива, на жаль, не сталося.
Ігорю не судилося перемогти тяжке поранення, не вистачило сил воїну, який два роки боронив рідну землю.
2 липня його юне і сповнене любов'ю до України,серце, зупинилося.
Для Ігоря Прохи війна скінчилася.
У загиблого лишилася мама,Надія Григорівна, батько,Володимир Григорович,брат Олександр.
Поховано Ігоря на кладовищі по вул.Освіти у рідному селі.
