18 листопада 2024
Невимовний біль від страшної втрати, яку неможливо пережити і сприйняти…
Надійшло сповіщення про загибель носівчанина
Лейтенант Дмитро Цуд народився та виріс в Носівці.
Навчався в міській школі №4, потім до сьомого класу - у Носівській міській гімназії.
Далі продовжив своє навчання вже військовій справі в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна.
Це була його юнацька мрія: пов’язати своє життя з військовою справою. І він впевнено до цього йшов, обираючи шлях захисника. Здається, він був природжений військовий. Навчався на відмінно всюди, це було його. Справа його життя, такого короткого, як спалах, що навіки обпік серця рідних і всіх, хто його знав і не знав.
Після ліцею Дмитро продовжив навчання вже на факультеті підготовки спеціалістів Сил спеціальних операцій в Одеській військовій Академії. Лише в червні 2024 року він отримав диплом і звання лейтенанта.
Втім, на захисті рідної землі цей юнак разом зі своїми побратимами був з початку повномасштабного вторгнення. Адже такі фахівці надзвичайно цінні під час виконання надважливих бойових завдань. І на це, що стало останнім, він, як завжди йшов першим, бо командир. А коли натрапив на ворожу засідку, прийняв бій, віддавши наказ своїм побратимам відступити. Він зберіг їхні життя, заплативши своїм. Як командир.
Справжній!
Ця страшна звістка увійшла непомірним горем для батьків, Надії Іванівни та Василя Миколайовича, брата Івана, рідних, для всіх земляків.
Навіки 21!
Бракує слів, аби усвідомити це страшне горе!
Шанувати пам’ять Дмитра, доземно дякувати його батькам, що виховали справжнього захисника і Героя.
Героя, чиє ім’я вже вписане золотими літерами в історію боротьби за незалежність України.
Героя, який, на жаль, вмирає…
За свою землю, за кожного з нас.
Щосекунди маємо пам’ятати цю страшну ціну українського горя, яким вмивається наша земля вже десять років!
Поховано Дмитра Цуда на кладовищі в с. Степові Хутори.
Вічна і світла пам’ять захисникові! Нашому юному Герою,Воїну Дмитру!
