24 серпня 2026
19 серпня 2026 року, виконуючи бойове завдання, внаслідок отриманих поранень, несумісних із життям, загинув головний сержант ШТАНЬКО Юрій Іванович.
Юрій Іванович народився 24 травня 1984 року в селі Ставок Ніжинського району. Тут минули його дитинство та юність. Після закінчення Володьководівицької школи здобув професію водія. Працював в охороні на Укрзалізниці, згодом оселився в Носівці. Проте у вільний час постійно навідував батьків, які проживають у Ставку.
Він завжди був надзвичайно близьким і турботливим для своїх рідних. У родині Юрія було дві сестри, а особливе місце в його серці займали племінники, яких він дуже любив і завжди намагався підтримувати.
Під час війни Юрій одружився. Попри те, що власних дітей подружжя не встигло мати, він був люблячим і турботливим чоловіком. Мав Юрій і багато друзів. Кожен, хто його знав, міг розраховувати на його підтримку та добре слово. Коли випадала нагода повернутися додому у відпустку, друзі й знайомі обов’язково приходили його провідати. Він умів цінувати людей, дорожив тими, хто був поруч, і залишав після себе щирі та теплі спогади.
Боротьбу за Україну Юрій Іванович розпочав ще під час проведення антитерористичної операції. Він не міг залишатися осторонь, коли ворог прийшов на нашу землю. Тож і після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, з перших його днів, продовжив виконувати свій військовий обов’язок, боронячи Україну.
Після мобілізації виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини. Був на передовій, неодноразово отримував поранення та контузії, але щоразу повертався до строю. Він боровся за життя і продовжував виконувати свій військовий обов’язок, бо добре розумів: якщо не він, то хто?
Останні роки Юрій проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії — кулеметника у складі прикордонного загону Чернігівської області, який виконував бойові завдання в населеному пункті Семенівка.
Саме звідти до родини прийшла страшна звістка. Там, на бойовій позиції в Семенівці, обірвалося життя Захисника, який стільки років відстоював свободу та незалежність України.
Ще лише два тижні тому Юрій приїздив у відпустку. Він встиг побачитися з рідними, друзями та знайомими, побути вдома, поруч із найріднішими людьми — мамою і татом. Можливо, він і сам відчував, що ця поїздка додому може стати останньою…
Він віддав своє життя за Україну, за рідну землю, за можливість для кожного з нас жити у вільній державі. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, побратимів та всієї громади.
Поховають Героя в селі Ставок на кладовищі по вулиці Українській.
Про дату, час зустрічі та церемонії прощання із Захисником буде повідомлено додатково.
Носівська міська рада, виконавчий комітет та депутатський корпус, Володьководівицький старостинський округ висловлюють щирі співчуття рідним, близьким, друзям і всім, хто знав Юрія Івановича. Розділяємо ваш невимовний біль і схиляємо голови у скорботі.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Пресслужба Носівської міської ради
